Laiveko.ru

Медицина и здоровье
0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Самые распространённые женские заболевания: симптомы и лечение

Самые распространённые женские заболевания: симптомы и лечение

Женское здоровье — важная и деликатная тема. Любое заболевание доставляет дискомфорт, нарушает качество жизни, может привести к серьёзным последствиям. Ситуация осложняется тем, что обсудить с кем-то интимные проблемы не всегда возможно. Даже на приёме у врача женщины часто испытывают неловкость при описании симптомов.

А между тем, стесняться вопросов, касающихся здоровья репродуктивных органов, не нужно. Большинство болезней, способных вызвать бесплодие, рост злокачественных клеток и другие тяжёлые патологии, легко лечится на ранних стадиях. При первых признаках недуга нужно обращаться к врачу. Специалист поставит диагноз и назначит подходящее лечение.

Причины развития женских заболеваний

Различают внешние и внутренние провоцирующие факторы.

Внешние причины развития болезней:

  • неблагоприятное экологическое окружение;
  • неврозы, психологические нагрузки, хронические стрессы и частые депрессии;
  • беспорядочные половые связи;
  • механические травмы наружных и внутренних половых органов;
  • вирусные и бактериальные инфекции, в том числе ИППП;
  • раннее начало половой жизни;
  • неправильный выбор нижнего белья;
  • недостаточная гигиена интимных зон;
  • местная аллергическая реакция на ткани, косметические средства;
  • частый и неправильный приём лекарств, особенно оральных контрацептивов и антибиотиков.

Внутренние провоцирующие факторы:

  • воспалительные процессы в организме, которые являются источником инфекции: хронический тонзиллит, гайморит, пиелонефрит и т. д.;
  • нарушение гормонального баланса из-за гинекологических, эндокринных заболеваний;
  • аномалии анатомического строения внутренних органов;
  • частые выкидыши, аборты;
  • наличие системных заболеваний (например, сахарного диабета).

Виды женских болезней

По этиологии заболевания бывают:

  • Воспалительные. Патология вызвана деятельностью микроорганизмов: вирусов, бактерий, грибков. Такие заболевания, как эндометрит, мастит, кольпит, молочница проявляются воспалением.
  • Гормональные. Патологии развиваются на фоне дисбаланса гормонов, вызванного нарушением работы желёз. Эта группа заболеваний характеризуется выраженными и множественными симптомами. Гормональные изменения вызывают миому матки, эндометриоз, нарушения менструального цикла, провоцируют развитие такой условной патологии, как мультифолликулярные яичники.
  • Гиперпластические. Причина болезни — рост новообразования. Опухоль может иметь доброкачественный или онкологический характер. К гиперпластическим болезням относят эрозию шейки матки, кисты, рак молочной железы и т. д.

Рассмотрим наиболее распространённые женские заболевания.

Воспаление придатков матки

Заболевание развивается при попадании в организм патогенов (гонококк, стрептококк) или условно патогенных микробов на фоне снижения иммунитета. Воспаление придатков матки часто диагностируют после переохлаждения, установки внутриматочной спирали, искусственного прерывания беременности.

  • боль в пояснице и нижней части живота со стороны воспалённого органа, может отдавать в крестец или задний проход;
  • обильные выделения с непривычным запахом;
  • слабость на фоне общей интоксикации;
  • повышенная температура тела.

Воспаление может распространяться на яичники и маточные трубы, переходить в хроническую форму, которую сложнее лечить, затрагивать один или оба придатка матки. При отсутствии лечения возникают осложнения. Согласно медицинской статистике, около 20% женщин, страдающих бесплодием, ранее переболели воспалением придатков матки и не лечили его своевременно. Патология также повышает риск внематочной беременности. В запущенных случаях во внутренних половых органах развиваются гнойные процессы.

Для диагностики бывает достаточно осмотра у гинеколога.

Миома матки

Миома формируется из клеток мышц и представляет доброкачественную опухоль. Новообразование не перерождается, но увеличивается в размерах. Рост миомы матки доставляет дискомфорт, создаёт опасность кровотечений. В период менопаузы, на фоне снижения уровня женских половых гормонов, образование может уменьшаться в размерах.

Причины миомы матки:

  • гормональный дисбаланс с увеличением уровня эстрогена и прогестерона в крови;
  • частые аборты, выскабливания полости матки;
  • нерегулярная половая жизнь;
  • сидячий образ жизни.

Миома не имеет характерных симптомов. О наличии новообразования женщина узнаёт во время планового обследования у гинеколога или на УЗИ. В редких случаях наблюдаются кровянистые выделения, не связанные с менструацией. Крупная опухоль затрудняет мочеиспускание.

Эндометриоз

Эндометрий — это внутренний слой клеток слизистой оболочки матки. Особенность ткани заключается в способности реагировать на изменения гормонального фона в течение цикла. В период овуляции, когда матка готовится к оплодотворению, эндометрий утолщается, разрастается, формируется разветвлённая сеть кровеносных сосудов. Если зачатия не произошло, клетки постепенно отслаиваются, начинается менструация.

Эндометриоз — это патология, которая проявляется аномальным разрастанием эндометрия за пределами полости матки. Заболевание имеет множество причин: гормональные нарушения, снижение защитной функции организма, наследственная предрасположенность и т. д. Эндометриоз придатков матки сопровождается увеличением этих органов.

Характерных симптомов патологии нет. Разрастание тканей в начальных стадиях никак не проявляет себя. По мере развития болезни появляются следующие признаки:

  • обильные и болезненные менструации;
  • нарушения цикла;
  • слабость, общее недомогание;
  • периодические боли в пояснице;
  • спонтанные кровотечения, не связанные с менструальным циклом.

Лёгкие формы эндометриоза лечатся консервативными методами. В тяжёлых случаях проводят лапароскопию.

Эрозия шейки матки

Нарушение слизистой оболочки шейки матки часто диагностируют у женщин репродуктивного возраста. Само заболевание не угрожает жизни, но лечить его необходимо для профилактики осложнений. Эрозия шейки матки развивается на фоне гормональных нарушений, снижения иммунитета, воспалительного процесса, эндокринных заболеваний. Для диагностики и исключения злокачественных процессов показано проведение кольпоскопии.

  • болезненность во время полового акта;
  • зуд и выделения при присоединении инфекции.

Признаки болезни проявляются редко. Обычно женщина узнаёт об эрозии на приёме у гинеколога. Существует множество современных методов лечения, которые полностью устраняют патологию без повреждения и травмирования шейки.

Кольпит

Воспалительное заболевание, локализованное во влагалище. Причиной кольпита может стать любой инфекционный агент: бактерия, вирус, грибок. Болезнь чаще диагностируют у молодых женщин, ведущих активную половую жизнь.

  • боли внизу живота;
  • обильные выделения, которые вызывают зуд, жжение наружных половых органов;
  • сыпь на коже промежности;
  • дизурия (болезненное мочеиспускание, частые позывы);
  • отёчность наружных половых органов.

Заболевание в острой форме имеет ярко выраженную симптоматику, снижается качество жизни, женщина чувствует постоянный дискомфорт.

Хронический кольпит менее выражен. Из симптомов могут присутствовать только выделения, зуд. Периоды обострения сменяются ремиссиями.

Молочница

Воспалительное заболевание, спровоцированное ростом грибка Candida. Эти микроорганизмы присутствуют в микрофлоре каждого человека, но никак не проявляют себя. Чтобы грибок начал активно расти и вызвал заболевание, нужны провоцирующие факторы. Агрессивность патогена может спровоцировать длительный приём антибиотиков, снижение местного иммунитета, плохая гигиена интимных зон, нарушения гормонального фона и другие причины.

По статистике, около 75% женщин хотя бы раз в жизни испытывали симптомы кандидоза:

  • бели творожистого характера с кислым запахом;
  • чувство жжения в промежности после полового акта;
  • болезненность, зуд во влагалище.

Молочница может протекать с острыми проявлениями или иметь хронический характер.

Синдром поликистозных яичников (СПКЯ) и мультифолликулярные яичники

Заболевание чаще диагностируют у женщин в возрасте 25–30 лет. Распространённость патологии — 2,5–8%.

Сам феномен мультифолликулярных яичников не является патологией. Однако нарушается процесс созревания фолликулов и их овуляции. Постепенно яичник покрывается множественными образованиями (неовулировавшими фолликулами) — формируется поликистоз. Среди причин заболевания отмечают генетическую предрасположенность к повышенному уровню андрогенов, ожирение.

  • болезненные менструации;
  • появление акне на лице;
  • колебания артериального давления как вверх, так и вниз;
  • подавленное состояние, депрессия;
  • алопеция отдельных участков или, наоборот, избыточный рост волос (например, усов);
  • пигментация кожи.

Наиболее характерным симптомом поликистоза являются нерегулярные менструации. Продолжительность цикла может составлять несколько месяцев.

Нарушение менструального цикла

Сбой в менструациях не является заболеванием — это симптом других патологий. В норме менструация длится от 3 до 8 дней и повторяется каждые 3–5 недель. Слишком длинный или слишком короткий цикл, обильные или скудные выделения должны рассматриваться как симптом заболевания. Необходима консультация врача. Отсутствие месячных в детородном возрасте — серьёзная патология.

Причины нарушения менструального цикла различны:

  • заболевания щитовидной железы, сахарный диабет;
  • гормональные нарушения на фоне дисфункции яичников, гипофиза;
  • хроническая усталость, стрессы;
  • гинекологические заболевания с острым или хроническим течением;
  • неблагоприятное экологическое окружение;
  • нерегулярное и/или неправильное питание;
  • злокачественные новообразования.

Чтобы найти и устранить причину нарушения менструаций, женщине назначают комплексное лабораторно-инструментальное обследование.

Мастит

Заболевание развивается в молочной железе. Мастит — это воспаление протоков или функциональных тканей груди. Чаще патология диагностируется у кормящих женщин. Подавляющее большинство случаев приходится на первородящих молодых мам.

Основная причина развития мастита — застой грудного молока. Жидкость является идеальной питательной средой для бактерий. Развитие инфекции вызывает характерные симптомы:

  • чувство распирания, уплотнение, боли в молочной железе;
  • покраснение и отёчность кожи на стороне воспаления;
  • повышение температуры тела.

Отсутствие лечения грозит появлением абсцесса, сепсисом. Своевременное обращение к врачу позволяет быстро и бесследно избавиться от мастита.

Рак молочной железы

Рак — злокачественная опухоль. В разных регионах мира распространённость болезни составляет от 10 до 30%. Рак молочной железы поражает женщин всех возрастов, включая девочек-подростков. После 65 лет риск развития злокачественной опухоли увеличивается в несколько раз по сравнению с группой пациенток до 30 лет.

Причиной появления рака груди может стать генетическая предрасположенность, облучение, отказ от грудного вскармливания после родов, отсутствие беременностей или слишком частые аборты, вредные привычки, плохая экология, эндокринные заболевания, гормональный дисбаланс.

Злокачественное образование на ранних стадиях не имеет симптомов. Обнаружить рак можно самостоятельно во время прощупывания груди — определяются небольшие узелки и уплотнения. Женщины старше 40 лет проходят маммографию, которая также является эффективным методом ранней диагностики.

Читать еще:  болит шов после удаления аппендицита

Симптомы рака молочной железы неспецифические:

  • частые мастопатии и болезненность груди;
  • нарушения менструального цикла;
  • увеличение подмышечных лимфоузлов;
  • отёчность груди.

На более поздних стадиях появляются видимые изменения на коже со стороны больной молочной железы. Образуется так называемая лимонная корка. Кожа меняет цвет, покрывается морщинами. Прогрессирование болезни вызывает втягивание соска, распространение опухоли в подмышечные впадины, появление метастаз, изъязвления на поверхности молочной железы.

Лечение женских заболеваний

При появлении первых симптомов необходимо обратиться к врачу-гинекологу. Специалист проводит осмотр, берёт мазок из влагалища. При необходимости пациентке назначают дополнительные анализы, УЗИ, другие методы исследования.

Лечение проводится комплексно. Терапия направлена не только на устранение симптомов, но и на борьбу с сопутствующими заболеваниями.

В зависимости от диагноза пациентке назначают:

  • Нестероидные противовоспалительные средства. Препараты помогают устранить воспаление, облегчить состояние пациентки при инфицировании мочевыводящих путей. Лекарства также оказывают обезболивающее действие при нарушениях менструации.
  • Антибиотики, противовирусные препараты, антисептики, антимикотики. Лекарства широкого или направленного действия устраняют возбудителя болезни. Вид и дозировку препаратов подбирает врач после диагностики.
  • Гормональные средства. Эффективное средство для восстановления менструального цикла, лечения опухолей, воспалений, сопутствующих заболеваний. Гормоны назначают для восстановления после хирургического лечения, для предотвращения нежелательных беременностей, нормализации гормонального фона и лечения бесплодия.
  • Общеукрепляющие препараты. Женщине после лечения необходимо позаботиться об иммунитете. Курс витаминов — это вспомогательное средство к основной терапии. Дополнительно врач может назначить препараты железа, например, после обильной менструации или кровотечения.

В лечении гинекологических заболеваний активно используют физиотерапию. Процедуры проводят курсами по несколько дней. В случае тяжёлого хронического течения болезней показано хирургическое вмешательство. Лечение проводят в стационаре, современными щадящими методами. Например, после лапароскопии пациент может отправляться домой уже через 2–4 дня после операции, шрамов на коже практически не остаётся.

Важный фактор сохранения женского здоровья — регулярная диспансеризация и профилактические осмотры у гинеколога.

Диагностика и лечение женских заболеваний в Москве

Клиника персональной медицины MedEx предоставляет возможность получить консультацию гинеколога и пройти необходимые обследования в одном месте и в кратчайшие сроки. Не откладывайте визит к врачу — лучше всего женские заболевания поддаются лечению на ранней стадии.

Презентація «Інфекції, що передаються статевим шляхом та їх профілактика»

Інфекції, що передаються статевим шляхом та їх профілактика. Підготувала. Вчитель біології Криворізького навчально-виховного комплексу №81 «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — ліцей» Турчин Наталія Леонідівна

Особливості ІПСШІнфекції / захво́рювання, що передаю́ться стате́вим шляхо́м (ІПСШ / на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки.у вітчизняній медицині виділяють у групу венеричних захворювань. ІПСШ можуть передаватися й іншими механізмами і шляхами: гемоконтактним (гепатит B), Контактно, через мікропошкодження шкіри (короста), вертикальним (від матері до дитини,ВІЛ).

Особливості ІПСШНа відміну від більшості інфекційних захворювань після ІПСШ, як правило, не виникає імунітет і, у разі повторного зараження, хвороба розвивається знову. Видужання не настає само по собі: без лікування людина не може позбутися такої хвороби і хворіє на неї все життя. Частина з цих хвороб призводять при тривалому перебігу до безпліддя та можливості передачі від матері до дитини. За результатами численних досліджень встановлено, що наявність ІПСШ суттєво підвищує ризик передачі та інфікування ВІЛ статевим шляхом.

До ЗПСШ відносять:вірусні інфекції: ВІЛ-інфекція, герпесвірусні інфекції (генітальний герпес, цитомегаловірусна інфекція, інфекція, яку спричинює герпесвірус людини 8-го типу, включаючи саркому Капоші), загострені кондиломи (ураження, які спричинює папіломавірус людини), гепатит С, гепатит B, контагіозний молюск тощо;бактеріальні інфекції: сифіліс, гонорея, м’який шанкр, пахова гранульома (венерична лімфогранульома), хламідійна лімфогранульома, хламідіоз,урогенітальний мікоплазмоз, уреаплазмоз;протозойні інфекції: трихомоніаз;грибкові інфекції: кандидоз (молочниця), гарднерельоз;паразитарні захворювання: педикульоз, короста

групи венеричних захворювань: Розрізняють три групи венеричних захворювань:класичні: сифіліс та гонорея;захворювання, які переважно локалізуються у статевій сфері: хламідіоз, трихомоніаз, кандидозний вульво-вагініт, мікоплазмоз, генітальний герпес, бактеріальний вагіноз тощо;захворювання, які мають як статевий, так і нестатевий шлях передачі: короста, гепатит В, лямбліоз тощо.

Шляхи передачі ІПСШОсновною особливістю ХПСШ є відносно висока сприйнятливість збудників до умов навколишнього середовища, наслідком чого є необхідність прямого контакту для інфікування збудником.при незахищеному статевому контакті (включаючи орально-генітальні форми). орально-статевий контакт і використання сексуальних іграшок (вібратори), підвищує ризик інфікування при захищеному за допомогою презерватива статевому акті. Зокрема, заразитися папіломавірусом можливо при тісному побутовому контакті; трихомонада вагінальна може тривалий час зберігати свої інфекційні властивості у вологому середовищі (мокрі рушники, гладкі поверхні). Збудник корости або лобкова воша може передаватися контактно-побутовим шляхом через предмети вжитку. Вертикальний шлях передачі інфекції передбачає інфікування дитини матір’ю або батьком (ВІЛ-інфекція, гепатит В тощо). гемоконтактно — через застосування медичних (шприці, зубні екстрактори тощо) і немедичних (татуаж, манікюр та педикюр тощо) інструментів, при переливанні кровопрепаратів, як це відбувається при гепатиті В, ВІЛ-інфекції.

Поширення ІПСШНа сьогодні більше 1 мільйонів випадків захворювань, що передаються статевим шляхом, відбувається щодня у всьому світі. Щорічно 357 мільйонів випадків ІПСШ припадає на 4 хвороби: урогенітальний хламідіоз, гонорею, сифіліс та трихомоноз. Близько 500 мільйонів людей у світі є зараженими вірусом простого герпесу II типу. Більше 290 мільйонів жінок на планеті заражені папіломавірусами. Для багатьох з цих хвороб характерний малосимптомний перебіг хвороби, що значно утруднює своєчасну діагностику і зменшує можливості профілактики. За даними МОЗ в Україні щорічно реєструється близько 400 тисяч нових випадків хвороб у такому порядку: сифілісу, гонореї, хламідіозу, герпесу, сечостатевого мікоплазмозу, генітального кандидозу і трихомоніазу.

Гонорея. Збудники: Гонококові бактерії. Уражують слизові оболонки. Симптоми: Біль при сечовипусканні, гнійні виділення зі статевих органів біло-жовтого кольору, помутніння сечі і присутність в ній білих ниток або пластівців. У чоловіків симптоми часто більш виражені. У половини жінок виразних симптомів не простежується. Наслідки: У жінок гонорея може спричинити запалення органів малого таза, яке в 17 % є причиною безпліддя, у 10 % — позаматкової вагітності. Профілактика: Утримання від статевих стосунків. Взаємна подружня вірність,а також статевих партнерів. Використання контрацептивів.

Хламідіоз. Збудники: Хламідії. Уражують слизові оболонки. Третина осіб, уражених гонококом, хворі також і на хламідіоз Симптоми: Після інфікування людина відчуває дискомфорт при сечовипусканні, а через 2-3 дні з’являються водянисті виділення зі статевих органів. У жінок цих симптомів часто нема. Наслідки: Як і при гонореї, у жінок може спостерігатися запалення органів малого таза. Якщо інфікована жінка народжує дитину, існує ризик розвитку в немовляти пневмонії або запалення очей. Профілактика: для захисту новонародженого — повідомити лікарів.

Сифіліс (пранці)Збудники: Бліда спірохета. При контакті зі шкірою чи слизовою оболонкою збудник «просвердлює» поверхню й проникає в організм. Інфекція може передаватися при будь-яких контактах, навіть через поцілунок або спільний рушник. Симптоми: Первинний сифіліс — відкрита виразка (шанкр). Може з’явитися на губах, у роті, навколо статевих органів. Вторинний сифіліс — підвищена температура тіла, висипка на шкірі, біль у м’язах, великі генітальні бородавки. Наслідки: За тиждень чи два шанкр може сам собою загоїтися, і хворий думає, що він здоровий. Однак у наступні 2-3 місяці розвивається вторинний сифіліс. Ця стадія також минає, але інфекція продовжує руйнувати організм. Через деякий час настає третя стадія хвороби, яка вражає життєво важливі органи й може спричинити смерть. Профілактика: дотримання правил особистої гігієни у побуті

Вірусні ІПСШ:генітальний герпес. Збудники: Вірус герпесу простого. Існує два його види. Один спричиняє лихоманку на губах, другий — ІПСШ: висипання і виразки на статевих органах людини. Обидва типи вірусу передаються при безпосередньому контакті. Симптоми: Біль, свербіння, виділення зі статевих органів. Навколо них з’являються пухирці, які через 10-12 днів вкриваються кіркою і зникають. Повторні висипки тривають до п’яти днів. У половини інфікованих їх нема, але вірус залишається в організмі. Симптоми захворювання: характерні висипання — пухирці з прозорою рідиною на голівці статевого члена, на внутрішньому листку крайньої плоті, рідше в промежині і на мошонці в чоловіків;у жінок — на слизовій піхви , шийки матки, на шкірі промежини, стегон і сідниць. При цьому можуть збільшуватися пахові лімфатичні вузли, може підвищуватися температура, а також виявлятися герпетичний цистит, який характеризується частими і болючими сечовипусканнями. Через кілька днів пухирці лопаються і на їх місці утворюються хворобливі виразки, які заживають приблизно через тиждень.

Генітальний герпес. Наслідки: Загальновизнано, що генітальний герпес особливо небезпечний для новонароджених, які були в контакті з вірусом під час пологів. У них можливі запалення очей, шкіри, центральної нервової системи, а в окремих випадках настає смерть. Профілактика: Утримання від статевих стосунків. Взаємна подружня вірність, а також статевих партнерів. Використання контрацептивів. Для захисту малюка — повідомити лікарів. Зазвичай матерям з активною формою герпесної інфекції призначають кесарів розтин. Лікування генітального герпесу включає в себе застосування противірусних препаратів, імуномодулюючих ліків. Важливо розуміти, що абсолютно вилікувати герпес неможливо, оскільки, потрапивши одного разу в організм, він залишається там назавжди. Для попередження рецидивів захворювання необхідна консультація з імунологом, який призначить підтримуючий курс імуномодуляторів та проконсультує з приводу подальших дій.

Читать еще:  Фарши для начинок и припеков — Рецепты приготовления от А до Я

Хламідіоз. Хламідіоз — це захворювання, яке викликається бактеріями роду хламідій, які живуть усередині живої клітини, подібно вірусу. Тому виявити і лікувати хламідіоз дуже складно. Для діагностики використовуються більш точні методи: ПЛР, РІФ, ФІТЦ. Симптоми: склоподібні виділення з сечовипускального каналу, свербіння і неприємні відчуття при сечовипусканні, незначне підвищення температури, загальний стан слабкості. Відчуття печіння під час сечовипускання, набряклість або біль у яєчках, статевого розряду, болі в животі, болісний статевий акт, незвичайні вагінальні кровотечі.

Трихомоніаз. Трихомоніаз вражає піхву в жінок, а у чоловіків — передміхурову залозу і сечовипускальний канал. Найчастіше зараження відбувається в результаті статевого акту, якщо людина контактує з хворим або носієм інфекції. У медичній практиці досить рідко зустрічається побутовий шлях передачі трихомоніазу, саме тому основним шляхом все-таки вважається статевий. Симптоми у жінок: жовтуваті виділення з піхви, які іноді супроводжуються неприємним запахом, біль при сечовипусканні; свербіж та почервоніння зовнішніх статевих органів. Симптоми у чоловіків : печіння і хворобливі відчуття при сечовипусканні, виділення з сечовипускального каналу; симптоми простатиту при ураженні передміхурової залози. Діагностика захворювання проводиться на основі мазка з уретри і подальшого посіву на живильне середовище. Основним шляхом лікування трихомоніазу є застосування протівотріхомонадних препаратів. Крім того — масаж передміхурової залози, інстиляції уретри, прийомом імуностимуляторів, фізіотерапія.

Мікоплазмоз і уреаплазмоз. Щодо мікоплазмозу і уреаплазмозу в даний час ведуться активні дискусії. Справа в тому, що у 25-75% здорових жінок дані збудники присутні в невеликій кількості в уретрі, прямій кишці, у піхві. А перетворитися на шкідників вони можуть у певних ситуаціях: при поєднанні з іншими інфекціями, на фоні зниженого загального та місцевого імунітету.

ВІЛЗбудники: Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) Наслідки: ВІЛ-інфекція — невиліковне захворювання. Існують препарати, що стримують розмноження вірусу і зменшують вірогідність його передачі від матері до дитини. Без цих препаратів ВІЛ-інфекція є смертельним захворюванням. Профілактика: Утримання від статевих стосунків. Взаємна подружня вірність, а також статевих партнерів. Використання контрацептивів. Уникання контактів із кров’ю інших людей. Для захисту дитини потрібне спеціальне лікування і штучне вигодовування.

ВІЛ/СНІДСНІД, або Синдром набутого імунодефіциту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), яке пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання. Збудником є вірус, що має вигляд спіральки у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними у Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці. Вірус вражає Т-лімфоцити, що служать для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу у організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини.

Пам’ятай!При всіх ІПСШ важливо звернутися до лікаря в перші дні після появи симптомів захворювання. Вчасно призначене лікування сприяє одужанню. Якщо цей час упущений або займаються самолікуванням, захворювання переходить у хронічну стадію. Дуже важливе одночасне лікування обох партнерів, щоб уникнути повторного зараження.

Профілактика та боротьба з ІПСШПоняття «безпечна статева поведінка» (безпечний секс), що включає в себе: Правильне і систематичне використання чоловічих і жіночих презервативів;Правильне застосування місцевих бактерицидних засобів, антисептиків, які значно знижують, але повністю не усувають ризик зараження;Періодичне обстеження за допомогою клінічної та лабораторної діагностики;У разі діагностування інфекції (або підозри на її наявність) спеціалізоване лікування;Статева стриманість;Обов’язкове повідомлення статевих партнерів;Вакцинація проти онкогенних вірусів гепатиту B і папіломавірусів людини.

Пам’ятайте!Деякі люди вважають, що заразитись венеричними хворобами можна тільки статевим шляхом і після певного віку. НІ!Заразитись від хворої людини можна й нестатевим шляхом — якщо не дотримуватись сучасних гігієнічних вимог і користуватися чужою губною помадою, посудом хворого, його одягом, рушником, докурювати чужу сигарету, а також на громадських пляжах. Сприйнятливість до зараження венеричними захворюванням підвищується у стані сп’яніння алкоголем чи наркотиками.

Цікавий факт Група учнів з Академії Ісаака Ньютона в передмісті Лондона запропонувала концепцію презерватива, здатного змінювати колір у випадку контакту з якою-небудь інфекцією, що передається статевим шляхом. У латекс будуть інтегровані молекули, що реагують на віруси, а вбудований індикатор «повідомить» діагноз. Так, при наявності папілломавірусів він стане темно-червоним, жовтий колір буде сигналізувати про наявність герпесу, для сифілісу обрано синій колір, а для хламідій — зелений. Розповідаючи журналістам про нову технологію, її творці не уточнили, кого з партнерів зможе діагностувати презерватив нового типу.

Что такое индийский штамм коронавируса и стоит ли его бояться

Фото: Arshad Arbab / EPA / ТАСС

Индийский штамм коронавируса SARS-CoV-2 (B.1.617, или вариант «Дельта») стремительно распространяется по всему миру. Эта версия — или мутация — была впервые обнаружена в Индии в октябре 2020 года. С тех пор исследователи выделили три подтипа, известные как B.1.617.1 («исходный» B.1.617), B.1.617.2 и B.1.617.3. Каждый из которых имеет немного разный генетический состав. 18 июня 2021 года ВОЗ заявила, что «Дельта» становится доминирующим вариантом болезни во всем мире.

Некоторые страны ввели ограничения международного сообщения со странами с подтвержденной вспышкой. Европейские власти призывают даже вакцинированных людей не ехать в Лондон на матчи Евро-2020.

Фото:Ярослав Беляев / ТАСС

Индийский штамм коронавируса: более опасный

Вирусы постоянно мутируют. Некоторые варианты могут быть более заразными. Чтобы избежать привязки к какой-либо территории и связанных с этим негативных ассоциаций, ВОЗ ввела буквенные обозначения для новых опасных штаммов вирусов: альфа (британский), бета (южно-африканский), гамма (бразильский), дельта (индийский). В мае в связи с распространением варианта «Дельта» ВОЗ причислила его к вариантам вирусов, «вызывающих беспокойство».

В мае 2021 года в геномном анализе штамма B.1.617 индийские ученые из Национального института вирусологии (NIV) идентифицировали восемь мутаций в шиповом белке вируса, благодаря которому он проникает в клетки. Две из них позволяют вирусу распространяться с более высокой скоростью. Третья мутация имеет схожесть с аналогичной у бразильского штамма P.1 (вариант «гамма») и помогает вирусу частично ускользать от иммунитета.

Английские эксперты считают, что B.1.617.2 на 50% более заразен. Немецкие вирусологи получили схожие данные — «Дельта» быстрее распространяется и более эффективно ускользает от действия антител.

В России также идет вспышка нового варианта. 90% случаев новых заражений коронавирусной инфекцией в Москве приходится на «Дельту». Самые крупные очаги РФ на 25 июня: Москва и Подмосковье, Санкт-Петербург, Нижегородская область.

Когда один вариант распространяется быстрее других, это может быть вызвано не только большей заразностью штамма, но и различиями в дистанции между людьми и разными уровнями вакцинации. Например, в Великобритании было отмечено, что в наиболее пострадавших районах очень малая доля жителей работает из дома.

Индийский штамм коронавируса: какие симптомы

Кроме особенностей, связанных с распространением и устойчивостью к иммунитету, вариант «Дельта» оказался своеобразным и по части симптомов. У инфицированных нет привычной для коронавируса потери обоняния.

Выделяется три характерных симптома:

  • головная боль,
  • боль в горле,
  • насморк.

К этому могут добавиться жар и кашель. Поэтому инфицированные новым штаммом коронавируса часто принимают его за обычную простуду.

Новый штамм вируса опасен. Журнал Nature опросил ученых из разных стран и выяснил, что многие из них считают «Дельту» более смертоносным и более устойчивым к современным вакцинам и методам лечения.

Эксперименты на хомяках, проведенные весной 2021 года в NIV, показали, что «Дельта» вызывает более сильное воспаление легких, чем инфицирование другими вариантами вируса.

Индийский штамм коронавируса: лучше всего сделать прививку

Вакцинация — пока что лучшее средство профилактики от заражения и осложнений, вызванных этим вирусом.

Почти единодушное мнение ученых и врачей — все разработанные вакцины действуют против варианта «Дельта». При некотором небольшом снижении эффективности, все ведущие вакцины («Спутник V», BioNTech (Pfizer), AstraZeneca) остаются высокорезультативными способами профилактики коронавирусной инфекции.

Фото:Петр Ковалев / ТАСС

Так, исследование Public Health England, показало, что двукратные дозы вакцин AstraZeneca или Pfizer обеспечивают высокий уровень защиты от «Дельты». Хотя и несколько меньший, чем для предыдущего варианта вируса. Аналогичные данные были получены в июне международной командой вирусологов.

Предположительно, Pfizer-BioNTech в случае заражения на 88% эффективен против симптомов. AstraZeneca на 92% успешно предотвращают госпитализацию из-за дельта-варианта. Подтверждено, что вероятность развития осложнений и госпитализации значительно снижается после вакцинации.

Официальных данных об эффективности вакцины «Спутник V» против индийского штамма пока нет. Но директор НИЦ эпидемиологии и микробиологии им. Гамалеи Александр Гинцбург отметил, что запас антител, который дает вакцинация «Спутником V», достаточно высокий, чтобы защищать от всех известных на сегодняшний день штаммов.

«Если речь идет об эффективности «Спутника V» в лабораторных условиях — есть снижение 1,4-2,4 раза по сравнению с сывороткой, полученной от уханьских штаммов. Это совсем не критично», — сказал Гинцбург.

Официальных данных об эффективности вакцины «ЭпиВакКорона» также нет. Но гендиректор центра «Вектор» Роспотребнадзора Ринат Максютов заявил, что «ЭпиВакКорона» эффективна против индийского штамма и ни одна из мутаций не затрагивает тех участков вируса, которые являются основой этого пептидного препарата.

Читать еще:  Воспаление лимфоузлов за ухом

Таким образом, вакцина любого производителя гарантированно облегчит болезнь. Несколько стран (Израиль, Италия, Малайзия, ОАЭ, Россия) уже ввели обязательную вакцинацию ряда групп населения.

ВОЗ призывает страны поделиться вакциной с другими странами, где есть нехватка, с целью защитить наиболее уязвимую категорию людей.

  • Головна
  • Статті

Симптоми простатиту у чоловіків, причини виникнення та діагностика

Близько 40 – 60% урологічних пацієнтів поліклінік – це хворі на хронічний простатит. Симптоми простатиту у чоловіків часто є причиною депресивних станів та зміни психіки.

Хвороба, на яку страждає кожен третій чоловік віком 25 – 30 років, не загрожує життю, але складність її діагностики та лікування зумовлюють тривалий хронічний перебіг і нерідко призводять до інвалідності.

Уявлення про функції простати, механізми і причини розвитку запалення дозволяють правильно зрозуміти симптоматику та необхідність своєчасного лікування.

Функціональне значення передміхурової залози

Основна її функція – це секреція специфічної рідини (секрету) 40 – 50 залозами, які утворюють всю залізисту тканину органу. Секрет на 90 – 95% складається з води і основних мікроелементів, фосфоліпідів, амінокислоти сперміну, що надає спермі специфічний запах, ферментів, білків, лимонної кислоти і фруктози. Всі складові мають своє призначення і суворо збалансовані.

Секрет простати забезпечує:

  • Формування і підтримку нейтрального або слаболужного середовища в сечівнику і спермі. Ця середовище забезпечує життєдіяльність сперматозоїдів.
  • Розрідження сперми, необхідне для запобігання склеювання сперматозоїдів між собою і забезпечення їх просування. У процесі статевого акту відбувається змішування сперми з соком простати.
  • Життєздатність сперматозоїдів: речовини, що містяться в секреті, є живильним середовищем для статевих клітин, завдяки якому вони можуть перебувати протягом декількох діб в жіночих статевих органах до моменту запліднення яйцеклітини.
  • Захист сечостатевої системи від інфікування з допомогою цинку, сперміну, поліамінів та імуноглобуліну А. Концентрація цинку в простаті в 100 разів вище, ніж в інших органах. Він володіє вираженою протимікробною активністю, накопичується в залозі у вигляді білкових комплексів і знаходиться в спермі у вільному стані; спермін та поліаміни також володіють високою противобактериальной активністю, а імуноглобуліни беруть участь в імунному захисті простати і сечовипускального каналу.

Передміхурова залоза також бере участь:

  • в гормональному обміні за допомогою трансформації тестостерону, що надходить з крові в активний дигідротестостерон; останній регулює секреторну активність залози; цей процес протікає з участю того ж цинку;
  • в акті сечовипускання з допомогою гладком’язових волокон, які містяться в капсулі залози;
  • в процесі сім’явивергання спільно з м’язами дна тазу і частини уретри, що проходить через простату.
  • у формуванні відчуття оргазму за рахунок сім’явиносних протоків, що проходять по бічній поверхні сім’яного горбка; у ньому знаходяться рецептори, які передають імпульси в головний мозок при еякуляції.

Таким чином, простата, поряд з участю в загальному гормональному статусі чоловіка і забезпеченням його можливості до розмноження, забезпечує захист сечостатевих органів від агресії умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів.

Симптоми, причини виникнення та діагностика простатиту у чоловіківПричини і сприяючі чинники

Головною причиною запалення простати є попадання в неї патогенних і умовно-патогенних мікробів. У 60% – це кишкова паличка. В останніх дослідженнях підтверджується роль участі гонококової та трихомонадної інфекції у запаленні. При порушенні захисного бар’єру залози і зниження місцевої імунної захисту можливо також проникнення такої інфекції, як дріжджеподібна, мікоплазма і уреаплазма, вірусу герпесу і цитомегаловірусу, мікроорганізмів, що викликають респіраторні захворювання (при орально-генітальному способі контакту), кишкової мікрофлори (у випадках анального сексу).

При захворюваннях туберкульозом можлива дисемінація мікобактерії через кровоносне русло в простату. Ізольовані випадки туберкульозного простатиту практично не зустрічаються.

Шляхи проникнення інфекції в залозу:

гематогенний – з кров’ю з інших вогнищ інфекції; це відбувається через венозні судини простати, сполучені з венами статевого члена, яєчка, сечового міхура і прямої кишки;

лімфогенний – через лімфатичні судини;

уретрогенний – через сечовипускальний канал.

  • Порушення гормонального фону, зокрема, зниження рівня тестостерону, в результаті чого знижується протимікробний простатичний бар’єр.
  • Варикоцеле (розширення вен сім’яного канатика), геморой, варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Ці захворювання є результатом генетичного дефекту венозних клапанів, що веде до порушень мікроциркуляції крові в органах, розташованих в малому тазі, підвищення місцевої температури, зниженій у нормі (у порівнянні з температурою тіла), і створення сприятливих умов для життєдіяльності мікроорганізмів.
  • Остеохондроз, грижі дисків поперекового відділу хребта та інші порушення іннервації, малорухливий спосіб життя. Вони можуть приводити до тривалого спазму (звуження) судин простати або, навпаки, до тривалого їх розширення. Перше призводить до порушень кровообігу, друге – до застійних явищ крові.
  • Інтоксикації – алкогольна, що призводить до паралічу дрібних судин, і нікотинова, що сприяє їх тривалому спазму.
  • Різні інфекційні захворювання, цукровий діабет, часті і тривалі негативні психічні впливи, стресові стани, порушення сну – все це сприяє зниженню загального імунітету.

Види простатиту

В основному перші симптоми простатиту пояснюються погіршенням кровопостачання залози в результаті запалення або судинного спазму, що призводять до дефіциту кисню, порушення метаболічних процесів з утворенням недоокислених продуктів розпаду. Вони викликають потужне подразнення великої кількості нервових рецепторів, пов’язаних з закінченнями нервів яєчок, сечового міхура, прямої кишки, статевого члена, м’язів дна таза.

Відповідно до запропонованою Національним Інститутом Здоров’я класифікацією (в залежності від перебігу запального процесу) розрізняють гострий бактеріальний простатит, який зустрічається рідко (близько 5% всіх випадків) і хронічний простатит. Останній може розвиватися після гострого, але в 90% – 98% випадків є первинним. Передбачається, що він призводить до статевих розладів і безпліддя.

Хронічна форма підрозділяється на:

  • Бактеріальну.
  • Абактеріальну, або синдром хронічного тазового болю (при відсутності бактерій в дослідженнях). Її, у свою чергу, підрозділяють на запальну і незапальну.
  • Асимптоматичну запальну (при відсутності явних симптомів).

Клінічні прояви

Гострий простатит

Гострий перебіг провокується будь-якими мікроорганізмами і характеризується майже одночасним ураженням всіх залізистих часточок. Найбільш частою причиною є гонокок. Запальний процес може бути у вигляді абсцесу або дифузного негнойного запалення. Найбільш характерні симптоми гострого простатиту наступні:

  • Озноб і висока температура тіла (до 38,5С і вище).
  • Виражена інтоксикація – слабкість, ломота в суглобах, головний біль, збільшення частоти пульсу, відсутність апетиту та ін.
  • Виражена біль в промежині, у паховій і поперековій областях.
  • Розлади сечовипускання – часті і помилкові позиви, хворобливість і утруднення при сечовипусканні, гостра затримка сечі.
  • Білуваті або прозорі виділення з сечовипускального каналу.

Пальцеве дослідження простати через пряму кишку неможливо із-за сильного болю. Більш того, воно протипоказане через можливість дисемінації (поширення) інфекції в кров і розвитку септичного стану.

Хронічний простатит

Рекомендована класифікація відображає факт того, що ознаки хронічного простатиту у чоловіків дуже різноманітні, а погляди лікарів на причини і механізми розвитку захворювання багато в чому відрізняються. Діагностика грунтується на скаргах хворого, клінічному огляді при пальцевому дослідженні залози через пряму кишку (ректально) і даних ультразвукового дослідження. При цьому оцінюються ступінь хворобливості, розміри і об’єм, контури, однорідність консистенції і наявність ділянок розм’якшення або ущільнення.

Частково функціональну здатність органу і, головне, наявність чи відсутність процесів запалення, а також форму захворювання дозволяє оцінити дослідження простатичного секрету. Його отримують в результаті пальцевого масажу простати з наступними бактеріологічним аналізом матеріалу (секрету), проведенням ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) для виявлення умовно патогенних мікроорганізмів і збудників статевих інфекцій і аналізом спермограми.

Загальні симптоми різних форм хронічного простатиту:

  1. Дискомфорт або/і помірні болі у вигляді «ломоти» і тяжкості в області промежини, що виникають або посилюються після вживання алкогольних напоїв, фізичного навантаження, статевого контакту. Іноді вони носять минущий нападоподібний характер.
  2. Почуття дискомфорту і різей в уретрі під час сечовипускання або статевого контакту, незначні серозно-гнійні виділення з сечовипускального каналу (в основному після тривалої затримки сечі).
  3. Раптові часті позиви на сечовипускання (іноді до 3 разів протягом 1 години) і відчуття недостатнього спорожнення сечового міхура, що пояснюється порушенням нервової регуляції простати, її м’язових волокон і сечового міхура.
  4. Біль при оргазмі або стерті відчуття оргазму, порушення еякуляції, що виражається в її передчасності, або, навпаки, в надмірної тривалості статевого акту. Ці явища пов’язані із запальним процесом в області сім’яного горбка або рубцюванням його в результаті запалення.
  5. Зменшення здатності до запліднення, що викликано збільшенням кислотності секрету, зменшенням або відсутністю рухливості сперматозоїдів, їх аглютинації (склеювання) голівками.

Представлена інформація дозволяє зрозуміти необхідність і значення своєчасного звернення до фахівця в разі виникнення певних симптомів і відмови від різних нетрадиційних методів самолікування. Лікування призначається тільки після повного і ретельного обстеження з метою встановлення причини та форми захворювання.

Диференціальний діагноз

Диференціальна діагностика гострого простатиту і відмінні ознаки хронічного простатиту у чоловіків відображені в таблиці:

голоса
Рейтинг статьи
Ссылка на основную публикацию
ВсеИнструменты
Adblock
detector